Що ми знаємо про футбольний клуб “Мілан”? Не враховуючи прізвищ відомих футболістів цієї команди та успішні виступи на єврочемпіонатах, нам відомо, що це один із кращих італійських клубів. А ще те, що тут свого часу грав наш Андрій Шевченко (Шева). А чи знаєте ви, що у “Мілані” тепер грає ще одна людина з України? Це дівчинка, яка народилася в Україні, а зараз проживає з батьками у Італії. Ексклюзивні подробиці читайте далі.
Алєссандрі 11 років. Проживає вона у місті Павіа, яке знаходиться за 30 км до Мілану. Батьки дівчинки – українці, які кілька років у пошуках кращого життя переїхали до Італії. Мати дівчинки Оксана розповідає, що Алєссандра активна з самого дитинства, у неї завжди багато енергії, відтак знайомство зі спортом було лише питанням часу.
«З 4 років ми почали водити її на різні гуртки, аби вона могла себе у чомусь проявити. Тут у містечку, де ми живемо, дуже багато можливостей розвивати дітей, – розповідає Оксана Вараниця. – Вирішили розпочати із танцювальної школи. Ходили на проби одразу до 3 закладів, але донька не захотіла танцювати. Записали її на плавання. Коли ж пішла до 1 класу, сама попросила нас записати її ще й на баскетбольний гурток при школі. Але пізніше проміняла баскетбол на гімнастику».
Це дуже засмутило тренера П’єро, який помітив у дівчинці великий потенціал. У команді вона була єдиною дівчинкою серед хлопців і не поступалася їм ні в чому. Гімнастики теж надовго не вистачило – ані ритмічна, ані артистична Алєссандру не вразили. Не допомогли і приватні уроки гри на піаніно. Дівчинка хотіла іншого.
«Біля нашого будинку, де ми живемо, є велике подвір’я, – розповідає Алєссандра. – Там щодня сусідські хлопці ганяють м’яча. Якось і я спробувала з ними зіграти. Мені дуже сподобалася ця гра. Навіть коли я відвідувала ці різні гуртки, я всеодно грала вечорами з друзями футбол. Як правильно віддати пас, влучно пробити по воротах чи обвести суперника – у всьому цьому мені допомагав сусід Крістіан, мій одноліток. З ним я товаришую. З кожним днем я все більше захоплювалася цією грою, тому постійно просила батьків записати мене кудись на футбол, але вони мене довгий час не чули…»
Лише в 4 класі Алі (так лагідно дівчинку називають батьки та друзі) вдалося переконати тата й маму. Батько Крістіана працює тренером місцевої підліткової футбольної команди, тож до команди, яку він тренує, Алю й записали. Відтоді ганяти м’яча дівчинка почала не у дворі, а вже на стадіоні, який був недалеко від дому. Їй купили форму, бутси і вона дуже швидко знайшла спільну мову з хлопцями та грала не гірше від них.
«Наприкінці року у червні, – пригадує мама дівчинки – до нас підійшов тренер та й каже, що в команду прийшов запит на Алєссандру. Її запросили на пробні тренування для відбору у футбольний клуб «Мілан». Там вперше набирали жіночу команду 2004-2008 рр. Ця звістка, звісно ж, приголомшила батьків, але думати не було часу, оскільки до тренувань залишилося 2 дні. Відтак на той відбір Аля поїхала із тренером та його сином Крістіаном, з яким товаришує все дитинство».
Проби дівчинка пройшла успішно і з нею клуб підписав контракт. Алі довелося пройти медогляд. Далі були загальні збори. З’ясувалося, у набраній команді вона єдина українка. Грає на позиції захисника. Решта дівчаток – італійки.
«Всі витрати на себе взяв клуб. Це закупівля форми, бутсів, іншого спорядження. З дітьми почали займатися психологи, фізіотерапевти, дієтологи. І головне – з ними працюють професійні тренери, які розкривають усі навички та вміння, – розповідає батько Алі Сергій. – Від нас, батьків, лише одні вимоги – обов’язково возити дитину на всі тренування, товариські матчі та чемпіонати. Грають з жіночими командами інших італійських клубів. Діла буде Ліга Чемпіонів серед жіночих клубів та різні турніри»
В минулому році Аля пропустила лише 4 тренування через хворобу. Наприкінці року потрібно виставити ці пропуски та вказати причини. Далі відбуваються індивідуальні збори, на яких підсумовують, хто як себе проявив за цей рік. Також повідомляють, хто проходить на наступний рік, а хто ні. Двох дівчаток не перевели. Алєссандрою тренери задоволені. Сезон для неї видався успішним. Дівчинка навіть зуміла забити кілька голів. Цікавим є те, що протягом року вони перевіряють і успішність своїх учениць у школах. Але з цим у дівчинки проблем немає.
«Я щаслива, що маю можливість грати у «Мілані», – зізнається Аля. – Тут все на високому рівні. Я змалку вболівала за цей клуб і тоді ще й гадки не мала, що потраплю сюди, стану частиною цієї великої футбольної родини».
Дівчинка часто буває на стадіоні Сан-Сіро, де грає «Мілан». Їй, як гравцеві жіночої команди, дозволено відвідувати усі домашні матчі клубу безкоштовно. Футболістів італійського «Мілану» Аля бачила на власні очі, і не лише. Навіть спілкувалася з ними, адже щороку з першою командою клубу відзначають різдвяні свята.
Що буде далі – покаже час. Алєссандра мріє стати шеф-кухарем, але і без футболу вже не уявляє свого життя. І саме футбольну мрію вона втілила – потрапила до зіркового «Мілану». Головне, стверджує дівчинка, мати мету і вперто йти вперед до її досягнення!
